У попередній публікації ми спробували оцінити, наскільки може вистачити росії грошей вести війну проти України і як влада європейських країн, уникаючи рішучих дій щодо обмеження постачання нафти і газу з рф, змушує європейців платити подвійну ціну за воєнну агресіє рф проти України. 

А яка економічна ціна для росіян?

Інститут народногосподарського прогнозування Російської академії наук (ІНП РАН) озвучив прогноз щодо стану економіки рф у 2022 році, результати якого свідчать про виразний вплив санкцій на макроекономічні показники рф. Експерти наголошують, що посилення торговельних обмежень зі сторони країн Заходу дуже сильно вдарить по російській економіці, а переорієнтація потоків на країни Сходу не буде швидкою: у 2021 р. на країни, що вже запровадили санкції стосовно рф, припадало 56% російського експорту товарів і послуг та 50% — імпорту. У той час як експорт та імпорт до країн ЄАЕС, Китаю та обмеженого кола т.зв. «дружніх країн» становив 29% та 37% від загального експорту та імпорту відповідно.

За оцінками експертів ІНП РАН, основні макроекономічні показники у 2022 році можуть бути наступні:

• $130 млрд скорочення експорту;
• $185 млрд скорочення імпорту;
• 95 рублів за долар — середній курс;
• на 14,2% впадуть доходи від підприємницької діяльності;
• на 7,5% знизяться зарплати поза бюджетним сектором (у бюджетному залишаться незмінними);
• на 12,5% знизиться дохід від власності;
• на 6,7 млн. осіб зросте кількість безробітних, у тому числі 2,4 млн. внаслідок скорочення експорту і 4,3 млн. – від скорочення виробництва через розрив виробничих ланцюжків;
• на 11,3% — падіння ВВП у базовому сценарії, з яких близько 3,5% зумовить скорочення імпорту.

На сьогодні це найбільш детальний прогноз з існуючих і його можна назвати середньозваженим у палітрі оприлюднених представниками економічного блоку влади та експертами прогнозів. Зокрема, щодо падіння ВВП протягом тижня маємо такий діапазон оцінок від представників влади та економістів рф :

• на 6,7% у базовому та 11,3 у разі обмежень на експорт нафти і газу — оцінка головного аналітика «Промсвязьбанк» Дениса Попова;
• на 8,8% — падіння у 2022 році та вихід у позитивну динаміку 1,3% вже наступного року прогнозує міністерство економічного розвитку рф. У «консервативному» сценарії очікується 12,4% падіння у 2022 році та на 1,1% — у 2023;
• на 8-10% — оцінка Центробанку рф у базовому прогнозі, з перспективою виходу на кінець наступного на 4-5,5% зростання у порівняні з 4 кварталом 2022 року;
• на 8,5-10% — керівник відділу макроекономічного аналізу ФГ «Фінам» Ольга Біленька;
• на 9,2% — керівник Центру інвестиційного аналізу та макроекономічних досліджень Центру стратегічних розробок Данило Наметкін;
• на 12% — голова наглядової ради — незалежний директор ПАТ «Московська біржа» Олег В’югін.

Одним з визначальних факторів впливу на темпи розвитку  російської економіки є рівень інфляції. Центробанку рф, за підсумками року, очікує на інфляцію в діапазоні 18-23%. За даними Росстату, зараз рівень інфляції в річному вираженні досяг позначки 17,6% — максимум з 2002 року. Експерти Центру макроекономічного аналізу і короткотермінового прогнозування очікують до 20% у річному вимірі за результатами квітня. Як зазначила 29 квітня Е.Набіулліна, основним чинником високого інфляційного тиску є падіння пропозиції, спричинене зростанням витрат компаній на зміну логістики, імопртозаміщення, розбудову технологічних процесів та коригування бізнес-моделей. 

Що це все означає для пересічного громадянина рф?

1. Падіння доходів. Тобто, в середньому на 10-11% скоротяться доходи бюджету, бізнесів і громадян — в т.ч. зарплати і соціальні виплати.

На днях міністр фінансів рф Антон Силуанов підтвердив, що закладеного на 2022 рік профіциту бюджету (1,1% ВВП) не буде, перевищення витрат над доходами федерального бюджету 2022 року становитиме щонайменше 1,6 трлн рублів, тобто з дефіцитом близько 1% ВВП. Основною причиною дефіциту є «антикризовий пакет» уряду, який оцінюється в 4 трлн. рублів, і він є основною причиною дефіцитного бюджету. Продовження росією війни проти України та запровадження нових санкцій зі сторони партнерів України, очікувано, призведе до збільшення цих витрат. Оскільки російський мінфін оголосив, що не планує залучати кошти на ринку облігацій федеральної позики, основними джерелами додаткових видатків на фінансування дефіциту стануть бюджетні.

На переконання старшого викладача Фінансового університету при уряді рф Олександра Сперкача, сума дефіциту у 1,6 трильйона рублів є дуже оптимістичним сценарієм в умовах продовження війни. Експерт переконаний, що витрати на її продовження та видатки на захоплені Росією території України навряд зможуть бути компенсовані навіть у випадку збереження поточних надприбутків від експорту енергоносіїв. Російський економіст Сергій Храпач зазначає, що у 2022-2023 році зростаючий дефіцит бюджету у першу чергу зумовить відчутне скорочення соціальних витрат. Ціну агресії Кремля відчує на собі кожен громадянин рф, оплативши її падінням рівня життя і добробуту.

2. Економічна і технологічна відсталість.

Наслідки спаду даватимуться взнаки тривалий час: не складно порахувати, що у разі зростання ВВП рф у наступні роки в середньому на 1,5% на рік, росія потребуватиме 7-8 років для повернення до довоєнних темпів розвитку. Схожі оцінки висловлюють і російські експерти. Але це якщо рахувати суто математично і за умови подолання росією обмежень для відновлення економіки. За оцінками доктора економічних наук, керівника відділення макроекономіки та моделювання регіональних систем Центрального економіко-математичного інституту РАН Олени Устюжаніної, можливі три варіанти відновлення економіки рф до докризового рівня в умовах санкцій:

• налагодження імпорту Росією через треті країни — наслідком стане подорожчання як самого виробництва через розбудову логістики, так і кінцевих товарів;
• розвиток власних імпортозамісних технологій без можливості альтернативного імпорту — потребуватиме щонайменше 5-7 років інтенсивних видатків з бюджету для стимулювання російського виробника;
• компромісний варіант — послаблення санкцій і поступовий розвиток імпортозаміщення.

На даний момент кон’юнктура сприяє розгляду першого варіанту як основного. Аналіз економічної активності рф на міжнародному треку свідчить, що росія активно намагається домовлятися з країнами Азії, насамперед Китаєм, Індією, Туреччиною, та країнами ЄАЕС про:

• налагодження нових та інтенсифікацію існуючих логістичних маршрутів, насамперед морських, зокрема знаходження нових хабів замість недоступних тепер росії портів ЄС;
• розширення присутності російської продукції на ринках цих країн, зокрема вивільнених внаслідок запроваджених санкцій обсягів експорту продукції металургійної, нафтогазовидобувної, вугільної, машинобудівної та сільськогосподарської промисловості;
• створення спільних підприємств та використання інших схем обходу санкцій для отримання за посередництва цих країн підсанкційних комплектуючих та продажу продукції російського (спільного) виробництва до «недружніх» країн;
• знаходження механізмів забезпечення безперебійності розрахунків по експортно-імпортним операціям між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності рф та «дружніх» країн (зокрема, через організацію дво- та багатосторонніх клірингових схем і обхід використання SWIFT через долучення іноземних фінустанов до системи швидких платежів ЦБ рф).

Ефективність реалізації цих заходів оцінювати на даний час зарано, оскільки суттєвих зрушень за ними, окрім декларативних заяв російського керівництва, поки не відбулось.

Натомість, за даними Росстату, відбувся виражений спад у обробній промисловості, особливо у таких галузях як виробництво автотранспортних засобів (-55%), випуск автомашин та причепів (-45,5%), залізничних локомотивів та рухомого складу (-25%), електричного обладнання (-18%), гумових виробів (-13%). Суттєвий негативний вплив санкцій виявився на фінансовий сектор, хімічну промисловість, високі технології і сферу ІТ. Тобто, мілітаризм російського керівництва завдав удару насамперед по тим напрямкам, які є драйверами розвитку провідних держав і суспільств, оскільки забезпечують якісну зміну умов діяльності та рівня життя. Динаміка розвитку цих галузей потребує невпинного розвитку і вдосконалення, висококваліфікованої робочої сили, міжнародної кооперації.

Відставання у цих сферах оцінюється не тільки тим, скільки років потребуватиме вихід на показники початку 2022 року за обсягами виробництва та заміщенням імпорту аналогами, а втраченим за ці роки прогресом. З кожним роком розрив між росією, обмеженою від обміну сучасними технологіями і науковими знаннями, та провідними державами збільшуватиметься експонентно.

Російські чиновники звітують про високі показники імпортозаміщення, проте який сенс у заміщенні навіть 98% виробничих потужностей, якщо 2% з них припадатиме на складні мікроконтролери іноземного виробництва, без яких зупиниться все виробництво? І які росія, в умовах зростаючого відтоку інтелектуального капіталу та деградації науково-технічного співробітництва, навряд зможе імпортозамістити в середньостроковій перспективі.

При цьому ставка російської влади на галузі добувної промисловості, зокрема нафтогазовидобувну та виробництво мінеральних добрив, як основний драйвер швидкого економічного відновлення, лиш посилюватиме «ресурсне прокляття» країни.

Тож про що в підсумку говорять абстрактні, на перший погляд, економічні показники розвитку держави і окремих галузей промисловості рф?

Про те, що війну Кремля проти України доведеться оплачувати кожному громадянину росії не тільки поточним падінням рівня життя — але і своїм майбутнім.

Майбутнім, в якому поступальний економічний розвиток вже зараз замінюється на намагання наздогнати вчорашній день.

Майбутнім, яке замість візії починає будуватися на «альтернативній історичній реконструкції» в економіці.

Майбутнім, в якому через кілька років громадяни радітимуть «новим досягненням» того, що ще вчора було нормою життя.

Також прочитати про зміст і вплив санкційної політики можна у статті: “Санкційна політика – зброя акумулятивної дії“.

Олексій Харченко, 

експерт Інституту інформаційної безпеки, для “Української лінії”