Інститути вистояли завдяки “старій” республіканській еліті. “Старій” не стільки за віком, скільки за стійкими сформованими відносинами й цінностями.
Інститути — це тривалі і сформовані дії і відносини між людьми.
Інститути — це не гарантія.
Уся справа в людях.
Хоча все могло б бути інакше, якби нові еліти зі своїм розумінням інститутів мали б більшість.
Інститути — це тривалі і сформовані дії і відносини між людьми.
А тому інститути — це не гарантія.
Зміняться суспільні відносини, покоління, і будуть інші інститути.
Назви лишаться, а зміст зміниться. Інститут «сім’я» залишився, а зміст — змінився.
Для того, щоб інститути існували та працювали так, як раніше — досягалася тяглість і наступництво змісту інститутів має бути відповідна “передача”, наслідування відносин.
Найбільше на формування цінностей і поведінки впливає саме оточення. Спочатку це сім’я, перші товариші, а згодом — школа.
Наприклад, власний досвід:
Пам’ятаю, що в школі навіть в межах історії найбільш не улюблені розділи були у однокласників “культура”. Але завдяки окремому предмету “художня культура”, де пояснювали взаємозв’язок змін у суспільстві і вплив на становлення культури, вчили тлумаченню мистецтва (зокрема, через демонстрацію фільмів ВВС про мистецтво) — принаймні сформувалося розуміння засад естетики. При чому, під час викладання не було оцінок — погане, гарне, а швидше, що є різні прояви мистецтва та закономірність змін. Додатково були окремі “уроки”, а згодом уже й позакласні походи в музеї з інтерпретацією мистецтва. А уроки музики — не лише співи, а й історія музичних жанрів. Відповідне оточення впливало на формування смаку. Так само формувалося й ставлення до України. Це все — системна, інтегральна політика навчального закладу. Університет зараз уже не має такого впливу. Саме тому освітня політика, а передусім шкільна, це так важливо. Це те, що не розраховано на споживання тут-і-зараз.
Чим більша орієнтація на тут-і-зараз — тим слабкішими стають раніше сформовані інститути.
Вплив на послаблення інститутів зараз мають медіа, у першу чергу — соціальні, та маркетинговий підхід до політики, політика як до бізнес.
За їх рахунок і реалізується (посилання) “какая разница” (посилання):
Идея взлома и переформатирования культурного кода в антикультурный, приводящий к ослаблению и разрушению базовых настроек, не нова. Она представляет собой долгий, но весьма перспективный в стратегическом плане инструмент управления коллективным бессознательным, который уже доказал свою эффективность на практике. Его важнейшее преимущество заключается в воздействии на культурные ценности, которые, с точки зрения рядового обывателя, являются непонятным или маловажным “активом”. На первый взгляд, глупо и нелепо сравнивать нефтяную вышку с библиотекой, но если мыслить не размером сиюминутной прибыли, а временем, то можно увидеть, как потерявшие культурный код люди отдают чужакам и богатства, и власть над собой. Отдают своими руками. Без боя и кровопролития.
Докладніше щодо цього — в іншому тексті.
