Не зважаючи на довгий період становлення концепції соціальної держави, а також не менше значний період функціонування соціальної держави як практичної реальності, на сьогоднішній день не існує єдиного загальноприйнятого бачення принципів соціальної держави. Варто також зазначити, що паралельне вживання таких понять як «соціальна держава» (social state), «держава добробуту» (welfare state), «економіка добробуту», «капіталізм добробуту» ускладнює аналіз даного феномену. Таким чином, твердження про те, що «соціальність» – це ознака всіх сучасних держав, вимагає уточнити термінологічний апарат соціальної держави [Волгин Н.А. Социальное государство: Учеб. / Н.А.Волгин, Н.Н.Гриценко, Ф.И.Шарков. – М.: Дашков и К, 2003. –с.10].
Так, одним із найбільш суперечливих елементів теорії соціальної держави можна вважати принципи її функціонування. Необхідно зауважити, що поряд із великою кількістю робіт, в яких розглядаються сутність та ознаки, положення про принципи функціонування соціальної держави залишається мало дослідженим [Якубенко В. Принципи соціальної держави / В. Якубенко // Право України. – 2002. – № 6. – с. 34-35]. Крім того, в процесі становлення соціальної держави відбувся розрив між теоретичними та емпіричними дослідженнями. Таким чином, соціальна держава почала розглядатися або як теоретична модель, або як реалізовані національні моделі [Korpi W. New Politics and Class Politics in Context of Austerity and Globaliztion: Welfare State Regress in 18 Countries, 1975-95 / Walter Korpi, Joakim Palme // American Political Science Review. – 2003. – Vol. 97, No.3. – p. 425].
Проте, сучасні кризові процеси вимагають критичного переосмислення функціонування соціальної держави. Особливо це стосується принципів соціальної держави, як її базових елементів. Так, огляд наукових праць дозволяє зробити висновок, що говорячи про принципи соціальної держави мова йде про: 1) загальні принципи концепції соціальної держави; 2) принципи функціонування конкретних моделей соціальної держави.[Роик В.Д. Социальная модель государства: опыт стран Европы и выбор современной России / В. Д. Роик // Государственная власть и местное самоуправление. – 2006. – N 10. – С. 29].
Варто звернути увагу, що визначаючи соціальну державу, науковці зазначають, що соціальна держава перебуває у тісному зв’язку з соціальною політикою. Проте, якщо узагальнити наявну літературу щодо даного питання, можна дійти висновку, що принципи соціальної держави – це засадничі ідеї існування соціальної держави, які виражають найважливіші закономірності та підвалини такого типу держави; відрізняються універсальністю, вищою імперативністю й загально значимістю, відповідають об’єктивній необхідності побудови (як орієнтири) і зміцнення соціальної держави. Отже, принципи соціальної держави, є ширшим поняттям щодо принципів соціальної політики, оскільки враховують політичний, економічний та правовий аспект її функціонування. У той час як соціальна політика спрямована на вирішення питань у різних сферах соціальних відносин [Туленков В.М. Соціальна політика в Україні: Навч.-метод. розробка / В.М. Туленков. – К.: ІПК ДСЗУ, 2010. – с. 17-18].
Досліджуючи принципи соціальної держави, науковці намагаються виокремити їх або відповідно до певного підходу, або відповідно до конкретних моделей. Також часто під час виокремлення принципів соціальної держави береться за основу лише один критерій (політичний, економічний чи юридичний), що ускладнює дослідження соціальної держави.
Оскільки соціальна держава є комплексним явищем, властиві їй принципи можна поділити на загальносоціальні (демократизму, гуманізму, соціальної спрямованості держави тощо), політичні (демократичний характер процедури формування органів державної влади, розвинутість органів місцевого самоврядування, підтримка рівноваги між демократичними інститутами та сильною державною владою, демократизм та лібералізм державної влади, її відкритість для громадян та суспільства), економічні (рівновага між ринком та плануванням, між економічною ефективністю та соціальною справедливістю; а також захист конкуренції з боку держави, обмеження монополізму, «прозора» приватизація, рівний доступ до кредитів для розвитку бізнесу, захист вітчизняного виробника від транснаціональних корпорацій), юридичні; принципи побудови та функціонування. До останніх, зокрема належать: принцип соціальної справедливості, принцип солідаризму, принцип соціальних зобов’язань, принцип субсидіарності, принцип рівних можливостей, а також принцип реальності соціальних прав. [Яковюк І.В. Про обсяг поняття «соціальна держава» (на основі порівняльного аналізу моделей ФРН і України) / І.В. Яковюк // Право України. – 1998. – № 11. – С. 27].
Проте, розглядаючи моделі соціальної держави, можна дійти висновку, що вони враховують не всі вище зазначені принципи. Наприклад, корпоративна модель ґрунтується на засадах: 1) субсидіарності, 2) рівних можливостей, 3) соціальної справедливості. Ліберальна модель визнає базовими такі принципи як: 1) субсидіарність, 2) соціальна справедливість, 3) реальність соціальних прав. А соціал-демократична модель заснована на принципах: 1) соціальної справедливості, 2) соціальної рівності, 3) солідаризму, 4) соціальних зобов’язань, 5) реальності соціальних прав.
Отже, можна зробити висновок, що принципи соціальної держави виступають базовими ознаками даного типу держави, а також визначають її функціональну наповненість. Проте, жоден із принципів соціальної держави, попри їх універсальний характер, не може виступати у якості достатньої підстави для визначення соціального характеру функціонування держави. З іншого боку, система принципів соціальної держави не є простою сумою базових засад функціонування окремих моделей такого типу держави.
