На скільки вистачить у рф грошей вести війну проти України?

У попередній публікації аналізувалася санкційна стратегія Заходу щодо росії. Але чи настільки вона дієва насправді? 

Аналітики європейської компанії Consultancy нещодавно порахували, що ведення війни проти України коштує росії близько 20 млрд дол. на добу. 

Опитані на правах анонімності виданням «The Bell» російські фінансисти та експерти стверджують, що росія протягом 1,5-2 років може дозволити собі фінансувати ведення війни проти України та одночасне виконання соціальних зобов’язань перед громадянами рф, з урахуванням ефекту уже запроваджених санкцій.

Що цьому сприяє:

  • Нафтогазові прибутки. Наразі експерти прогнозують, що у 2022 році в рф видобуток нафти знизиться на 7-8%, а експорт нафти та нафтопродуктів впаде на 10-12% у фізичному вираженні (близько 1 млн барелів на добу). Проте очікується зростання ціни нафти Urals як мінімум на 10% навіть з урахуванням дисконту. Якщо не відбудеться різкої відмови західних країн від російських нафти та газу, то середньорічна ціна російської нафти Urals, навіть з урахуванням дисконту (зараз дисконт Urals до північноморської Brent становить $40 за барель) і скорочення фізичних обсягів експорту, становитиме в середньому $70–75 за барель. Це дозволяє Кремлю до 2 років без проблем фінансувати всі витрати, включаючи ведення війни проти України та індексацію соціальних виплат для населення росії.
  • Профіцит бюджету у 2021 році. Профіцит за 2021 рік становив понад 500 млрд рублів, або 0,4% ВВП. Бюджет на 2022 рік сформовано з урахуванням ціни на Urals $44,2 за барель та середнього курсу 72,1 руб./$. Виходячи з цих показників і поточних тенденцій, якщо і утвориться дефіцит федерального бюджету — він буде незначним і мінфін рф зможе покрити його, наприклад, коштами Фонду національного добробуту (аналогічний кейс був використаний на фоні пандемії Covid-19 у 2020 році).
  • Резерви рф. Без урахування запозичень, резерви росії становлять 6–7% ВВП — ця сума є достатньою, щоб підтримувати підвищений військовий бюджет і пом’якшувати наслідки санкцій для бізнесу і населення через урядові антикризові програми.

Таким чином, поки росія має можливість продавати нафту, а також газ (на який очікується зростання ціни), навіть в менших обсягах і з дисконтом — вона має достатньо фінансових ресурсів для підтримання своєї економіки та населення в умовах ведення тривалої війни проти України.

Швидше можуть виникнути проблеми із закупівлею комплектуючих для військово-промислового комплексу, ніж із доступністю фінансових ресурсів.

Запровадження ЄС ембарго на російські енергоносії стало б одним з найбільш потужних інструментів стримування агресивних дій рф щодо України та обмеження їх у часі.

За оцінками іспанського економіста, професора, депутата Європейського парламенту Луїса Гарікано, ЄС має можливості відносно швидко повністю замінити постачання нафти і , насамперед, газу з рф на інші джерела.

Так, за оцінками організації «Europe Beyond Coal», з 24 лютого по 25 квітня ЄС імпортував енергоносії з рф на 41, 168 млн євро, з яких 26,627 млн євро сплачено за газ. На переконання Л.Гарікано, заяви низки європейських лідерів про неможливість відмови від російського газу можуть бути політично мотивованими, оскільки Європа має достатньо варіантів для диверсифікації його постачання у повному обсязі як за рахунок власних законсервованих джерел, так і шляхом нарощування постачання СПГ від інших імпортерів.

Натомість, поки ми бачимо намагання деяких країн ЄС жити у старій парадигмі з розрахунку на те, що війна проти України — це тимчасова локальна ситуація, хоч і зі світовим резонансом, але локальним виміром конфлікту.

Незважаючи на обмеження, росія у квітні наростила постачання нафти танкерами до Європи до 1,6 млн барелів на добу, порівняно з 1,3 млн барелів на добу у березні. Приріст обсягів експорту за умов санкцій обумовлений черговим використанням «іранської схеми»: до 40% танкерів з нафтою тепер виходять із російських портів із позначкою «пункт призначення невідомий», далі в морі відбувається змішування нафти з іншим виробником і вона з цього моменту перестає вважатися російською.

За даними Primary Vision Network, Європейський союз (ЄС) щодня імпортує близько 11 мільйонів барелів сирої нафти та нафтопродуктів. Імпорт із росії до ЄС становить середньому 2,2 мільйона барелів на добу, а нафтопродуктів – 1,2 мільйона барелів.

Водночас на фоні санкцій відбувається зростання цін на нафту на світовому ринку. Провідні інвестиційні компанії вже роблять економічні прогнози на кінець 2022 року виходячи з вартості нафти на рівні $130 за барель. У цій ситуації очікується, що прибуток російських компаній від продажу вуглеводнів значно зросте.

За деякими прогнозами, тільки Німеччина до кінця року може заплатити росії «додатково» близько €3 млрд за російську нафту та €8 млрд за газ.

Така ситуація дозволяє російському керівництву вести війну з Україною «на виснаження». Та водночас об’єктом виснаження стає і Європа.

Кремль вже відкрито демонструє, що війна проти України — це підрив Заходу як більш успішної моделі життя, порівняно з якою російська авторитарна модель виявилась неконкурентною, як з точки зору технологічного та економічного розвитку, так і в плані забезпечення якісного рівня життя для свого населення.

Фактично, ЄС, не маючи політичної волі до радикальних кроків, щоб зупинити російську агресію, змушує європейців сплачувати подвійну ціну — і за збереження залежності від російських енергоносіїв (в тому числі через схеми обходу санкцій), і за продовження наслідків російської агресії (зокрема, негативних макроекономічних тенденцій, продовольчих і логістичних проблем), що фактично є замкнутим колом.

Тривалість агресивної політики росії обумовлюється не стільки політичними чи військовими ресурсами, скільки спроможністю фінансувати витрати на війну з одночасним згладжуванням негативних наслідків від уже запроваджених санкцій для свого населення. Ключ до перекриття живильного для російської агресії cashflow зараз в руках Європи. З кожним відтермінуванням необхідних хірургічно рішучих дій для зупинення агресії, європейці будуть змушені платити все більше грошей росії. А українці — розплачуватись за нерішучість партнерів своїми життям.

Олексій ХАРЧЕНКО,

експерт Інституту інформаційної безпеки для «Української лінії»

One thought on “На скільки вистачить у рф грошей вести війну проти України?

Leave a Reply